Не навчаймо дітей так, як навчали нас, -вони народилися в інший час.

Народна мудрість

Особливістю сучасної системи освіти є співіснування двох стратегій організації навчання - традиційної та інноваційної, інноваційне навчання вимагає пріоритетної уваги до конкретизації навчального змісту і методик, які формують світогляд, ціннісні орієнтації, уміння самостійно вчитися, критично мислити, здатність до самопізнання і самореалізації з високою моральністю, особистісною відповідальністю, внутрішньою свободою, налаштованістю на максимальну самореалізацію, здатністю досягати високої мети раціональним шляхом і конкретними засобами.

Історично склалося так, що початкова освіта є першою сходинкою системного здобуття освіти людини взагалі. Унікальність (за О. Савченко) початкової школи в тому, що вона становить цілісну систему (тривалість навчання, багатопредметність і систематичність зв'язків між ними, перший цілеспрямований етап навчальної діяльності, керує навчально-виховним процесом один учитель тощо).

Упродовж багатьох десятиліть неодноразово робилися спроби її змінити (тривалість, зміст, назву тощо). Навіть за роки незалежності України найбільших змін зазнала саме початкова школа: змінювалися концепції, закони, стандарти, програми, підручники, нормативна база, терміни навчання, зміст тощо, а завершувалося усе початком нової модернізації без аналізу, експертних висновків попередніх нововведень. Хочеться вірити, що задекларовані принципи Концепції нової української освіти стануть пріоритетними, загальнодержавними, а зміни дадуть змогу досягти бажаного результату. Будь-яка реформа вимагає часу. Це багаторічний, тривалий процес.

Хронологічний аналіз розбудови початкової освіти в Україні за період від 1930 до 2010 років (за О. Савченко) свідчить про те, що термін навчання змінювався у межах чотирьох-трьох років, а віковий ценз знизився з восьми до шести років. На жаль, дидактика початкової освіти (методики, методи, прийоми тощо) змінюється й пристосовується до значно молодших учнів дуже повільно.

Необхідність змін в освіті усвідомлюють усі: вчителі, діти, батьки, суспільство. Які саме зміни потрібні? З чого починати? Що нам, учителям, таким різним за освітою, віком, досвідом, педагогічною компетентністю, потрібно знати насамперед і як діяти (навчати, виховувати, розвивати тощо), щоб не нашкодити дитині, мотивувати її до навчання, стати її парт

нером, не обмежуючи її, домогтися бажаного результату?! Відповідь однозначна - потрібна реформа.

Нова освітня політика України повинна соціально, ментально і культурно відтворювати потреби українського суспільства і держави; стати органічною складовою міжнародної системи освіти, відображаючи її загальнолюдські потреби та інтереси; формувати всебічно розвинену та соціально зрілу, національно свідому особистість. Загальновизнаною є істина: які ідеї, зміст і морально-етичні норми сповідуються й реалізуються сьогодні освітою, таким буде суспільство у недалекому майбутньому.

Однак модернізувати початкову освіту шляхом тільки істотного оновлення змісту без зміни науково-теоретичних засад методики неможливо. Потрібна методика викладання у початковій школі, що орієнтується на шестирічного здобувана освіти XXI століття, в основу якої покладено принцип педагогіки - «партнерства» - допомогти виявити, розкрити та розвинути здібності, таланти й можливості кожної дитини (неповторної, обдарованої від природи унікальними здібностями) через спілкування, взаємодію та співпрацю трьох складових: учителя, учня й батьків. Усі вони об'єднані спільними цілями та прагненнями, є добровільними та зацікавленими однодумцями, рівноправними учасниками освітнього процесу, відповідальними за результат.

В. Сухомлинський писав: «Якщо вчитель став другом дитини, якщо ця дружба осяяна благородним захопленням, поривом до чогось світлого, розумного, у серці дитини ніколи не з'явиться зло». Діалог і багатостороння комунікація між учнями, учителями та батьками змінить односторонню авторитарну комунікацію «вчитель-учень», а це:

• повага до особистості;

• доброзичливість і позитивне ставлення;

• довіра у відносинах;

• діалог-взаємодія-взаємоповага;

• розподілене лідерство (проактивність, право вибору та відповідальність за нього, горизонтальність зв'язків);

• принципи соціального партнерства (рівність сторін, добровільність прийняття зобов'язань, обов'язковість виконання домовленостей) тощо.

У Державному стандарті початкової освіти (2018) враховано Рекомендації Європарламенту та Ради ЄС, в яких визначені основні компетентності, що мають бути сформовані через освіту, необхідні кожній людині для особистого становлення та розвитку, активного громадянства, соціального включення та зайнятості, й окреслено ключові компетентності Нової української початкової школи:

1) вільне володіння державною мовою, що передбачає уміння усно й письмово висловлювати свої думки, почуття, чітко та аргументовано пояснювати факти, а також любов до читання, відчуття краси слова, усвідом

лення ролі мови для ефективного спілкування та культурного самовираження, готовність уживати українську мову як рідну в різних життєвих ситуаціях;

2) здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами, що передбачає активне використання рідної мови в різних комунікативних ситуаціях, зокрема в побуті, освітньому процесі, культурному житті громади, можливість розуміти прості висловлювання іноземною мовою, спілкуватися нею у відповідних ситуаціях, оволодіння навичками міжкультурного спілкування;

3) математична компетентність, що передбачає виявлення простих математичних залежностей у навколишньому світі, моделювання процесів і ситуацій зі застосуванням математичних відношень і вимірювань, усвідомлення ролі математичних знань і вмінь в особистому й суспільному ЖИТТІ ЛЮДИНИ;

4) компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій, що передбачають формування допитливості, прагнення шукати і пропонувати нові ідеї, самостійно чи в групі спостерігати та досліджувати, формулювати припущення і робити висновки на основі проведених дослідів, пізнавати себе і навколишній світ шляхом спостереження й дослідження;

5) інноваційність, що передбачає відкритість до нових ідей, ініціювання змін у близькому середовищі (клас, школа, громада тощо), формування знань, умінь, ставлень, що є основою компетентнісного підходу, забезпечують подальшу здатність успішно навчатися, провадити професійну діяльність, відчувати себе частиною спільноти і брати участь у справах громади;

6) екологічна компетентність, що передбачає усвідомлення основи екологічного природокористування, дотримання правил природоохоронної поведінки, ощадного використання природних ресурсів, збереження природи для сталого розвитку суспільства;

7) інформаційно-комунікаційна компетентність, що передбачає опанування основами цифрової грамотності для розвитку і спілкування, здатність безпечного та етичного використання засобів інформаційно-комунікаційної компетентності у навчанні та інших життєвих ситуаціях;

8) навчання впродовж життя, що передбачає опанування уміннями й навичками, необхідними для подальшого навчання, організацію власного навчального середовища, отримання нової інформації з метою застосування її для оцінювання навчальних потреб, визначення особистих навчальних цілей і способів їх досягнення, навчання працювати самостійно і в групі;

9) громадянські та соціальні компетентності, пов'язані з ідеями демократії, справедливості, рівності прав людини, добробуту та здорового способу життя, усвідомленням рівності можливостей, що передбача

ють співпрацю з іншими особами для досягнення спільної мети, активну участь у житті класу і школи, повагу до прав інших осіб, уміння діяти в конфліктних ситуаціях, пов'язаних з різними проявами дискримінації, цінувати культурне розмаїття різних народів, та ідентифікацію себе як громадянина України, дбайливе ставлення до власного здоров'я і збереження здоров'я інших людей, дотримання здорового способу життя;

10) культурна компетентність, що передбачає залучення до різних видів мистецької творчості (образотворче, музичне та інші види мистецтв) шляхом розкриття і розвитку природних здібностей, творчого вираження особистості;

11) підприємливість і фінансова грамотність, що передбачають ініціативність, готовність брати відповідальність за власні рішення, вміння організовувати свою діяльність для досягнення цілей, усвідомлення етичних цінностей ефективної співпраці, готовність до втілення в життя ініційованих ідей, прийняття власних рішень.

У Державному стандарті початкової освіти зазначено, що спільними для всіх ключових компетентностей є такі вміння, як читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно й письмово, критичне та системне мислення, творчість, ініціативність, здатність логічно обґрунтовувати позицію, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, ухвалювати рішення, розв'язувати проблеми, співпрацювати з іншими особами.

Розвиток таких компетентностей здобувачів початкової освіти в демократичному суспільстві відбуватиметься на інтегративних засадах, тобто наскрізно, шляхом об'єднання окремих предметів в інтегровані курси. Базовий навчальний план початкової освіти Державного стандарту початкової освіти передбачає можливість інтегрувати навчальний матеріал у змісті споріднених предметів або вводити до складу предметів у формі модулів.

Отже, реформування сучасної початкової освіти передбачає скорочення кількості предметів за рахунок інтеграції навчального матеріалу, а це - не стільки поєднання окремих навчальних предметів в один, як поширення принципу доцільності на весь зміст початкової освіти.

Виклики освіти зобов'язують кожного причетного до початкової школи критично проаналізувати свої знання, уміння, бажання й готовність до радикальних змін, нововведень.

Це матеріал з посібника "Організація діяльності учнів початкових класів закладів загальної середньої освіти" Кірик